Божественні у неї очі,
Бачу їх у снах щоночі.
Про неї мрію на яву,
Думками з нею я живу.
Але,що робиться зі мною,
Коли поруч із собою
Її я бачу?-Серце б'ється...
Зараз вискочить,здається...
Я збирався їй сказати,
Але можу лиш мовчати.
Мій язик не повернеться
Таємницю свого серця
Їй відкрити. Я чомусь
Відкритись повністю боюсь.
Чому боюсь? І сам не знаю.
Але сильно я страждаю.
Я боюсь-не зрозуміє...
А,може,теж про мене мріє?
Її я знаю все життя-
Таке у мене відчуття.
Її побачив-раптом сталось...
Щось в мені як надірвалось...
В душу очі проникають,
До глибини її проймають...
Ти абсолютно все прощаєш..!
Що до мене почуваєш?
У сні відповідь я бачу...
Мене ти любиш,а я плачу...
Ми плачемо разом з тобою...
Тебе веду я за собою
У нове́ для нас життя.
Це веде нас почуття.
Тяжко йти чере́з пустелі,
Ліси,нетрі,круті скелі...
Але нас оберігають,
Нам іти допомагають.
Крильми нас ніжно обіймають,
Нас янголи оберігають.
Нам з тобою все під силу!
Небо нам дає цю силу.
Її я бачу на яву-
Лише для неї я живу.
Мені її не вистачає..!
Моє серце помирає...
Її очі... Що робити?
Не можу я без неї жити!
Що вийде з цього?-я не знаю...
Без тями я її кохаю...
Душа її одну кохає.
Без неї сохне,помирає.
Все. Більш не можу! Признаюсь...
До неї ніжно доторкнусь...
Пробігла іскра поміж нами-
З'єднались з нею ми руками.
Злилися душі назавжди.
Кохання-Небо,я і ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640270
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Артишук Марія