Коли стіна, в уяві неозорій,
Невидима рука спиняє вдих.
Не падають уже, а гаснуть зорі
І ми сліпі у темряві без них.
Коли провалля, а мости розбиті
І думка квола, щоб перелетіть,
Біди плоди солодкі й соковиті,
А сіре розмальовує блакить.
Коли на лезі відчай, у канкані
Душа злітає тільки без крила.
Ті сірі хмарі гаряче - багряні,
Їм вени ріже вогняна стріла.
Коли мовчанка - кара, чи спокута -
Німа молитва виведе за край
Ота, злиденна, кимось розіпнута,
Нехай страждає - ти лиш, не страждай.
01.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640289
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Ліна Ланська