О, смальта неба, пристрастей і дум –
У всіх світах й позасвітах безладдя!
Я вперто так до одкровення йду,
А звідусіль – чорти загати гатять.
Гримаси строять на усі лади,
І язиком, наче хвостом, метляють…
А спробуй розігнати оцей дим,
Навіть якщо і хата не ізкраю!
І не бояться ні хреста, ні свіч.
Їм і Всевишній вже не на заваді.
Які потуги ангельських облич –
Аби лише дірватися до влади!
А там уже – а там усі свої.
А не своїх – хутенько хомутають.
На вході звабний трафарет стоїть:
« Усім чортам – по персональнім раю!»
Отак воно давно по світу йде.
А світло з кожним роком меркне, меркне…
Усі рогаті злізлись у Едем,
А хто без ріг: « Запрошуєм до пекла!»
І як нам бути, Господи прости?
Як справедливість смертним здобувати?
А чи й собі розкішні відростить,
А чи нечистим заспіль позбивати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640312
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: stawitscky