Не одна я бродила по росах,
Не мені лиш писали пісні.
Поглядають і досі ще скоса,
Та чи ти помічаєш, чи ні...
Було щастя у теплих світанках,
У маленькій дитячій руці,
В поцілунку з коханим на ганку,
У невинній сльозі по щоці...
Скільки б ми не ходили стежками -
Є дороги великі й малі -
Стаємо лиш рідніші з роками
На цій Богом забутій землі...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640364
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Наташа Марос