Із,,Пугачова,,
Я ,законний хазяїн країни України,
Як безхатній собака блукав по землі.
Всім відомо ,що з перших же днів до мужика,
Лише посівши трон,я струменив свою милість.
Знав я,знав,що селянську Україну
Шанують вори за скот або того іще гірше,
Що над всіма просторами важкий смуток
Свище ,як вітер холоднечі грудневої .
І вирішив я ,вирішив я,вирішив я тоді
Круто взяти над ворами урядові віжки.
Ці пасовиська -віддати тим,хто сіє їх житом.
Я осягнув ,я осягнув:щоб країна розквітла,
Треба волю мужицьку разом з сонцем обчислити,
Але не зрахувати вам підступності,не вимірять зла ,
Що зчиняли мені вори за ці думки.
* * *
Так подрібнюйте ж ,губіть і руйнуйте на частки
Все ,що пахне,як падлом ,цими стервами.
Зарубіть на носах,що у своїй державі
Ви маєте не останніми бути ,а першими.
* * *
Чи стали ми у своїй державі бути першими?
Чи дуржава обдурила нас як і вороги?
...
Я ,закоханий хазяїн країни України,
В Україну до без тями закоханий.
дворяни-в російському варіанті,вори-все одно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640379
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 01.02.2016
автор: dominic