Гримить, розтинає мовчанням оскоми.
Болить, до найменшого слова, до коми.
Відсутність тебе, немов душезастуда.
Хрипить десь у грудях, по тілу, усюди.
Гримить, розпорошує ночі дощами.
Кордони і межі стинає віршами.
Ламає стійкі поневолені схеми.
Вирує в душі, пророкує поеми.
Поеми, про втому самотньої днини.
Суцільну відсутність близької людини.
Про те, що словами не встигла сказати,
А просто про спрагу тебе обійняти.
Гримить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2016
автор: Анастасія Кравець