Напоєна...безмежним морем крові,
Людської крові, вся наша земля.
Гуля безкарність лютим звіром в полі,
І душ людських загиджена рілля.
Цар звірів з прихвоснями зуби шкірить.
Насмішка то, а може злий оскал.
Лиш в щирість посмішки ніхто не вірить,
Бо в масках всі, неначе - карнавал.
Кому - війна, для кого ж - мати рідна.
Невже замало у людей гріха?
Чи заслужила ота мати бідна,
Яка на сина, вбитого, чека?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640409
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Лана Мащенко