Дядько Січень розпалив багаття,
Біля вогнища пірнув у подушки,
Ті, що снігом набивав з завзяттям
І почав ліпити галушки.
Тихий вечір поряд з ним усівся,
Іскри розкидає тут і там.
Килим білий наче загорівся.
Зимонька жаринки підміта.
Дід Мороз заглянув на гостину,
Тріскотить крихке вбрання зими...
Споглядала я оцю картину
З-за дерев, що вбралися в сніги.
Придивлялась і не розуміла,
Хто зимову ковдру запалив?
Пляма через віти червоніла -
Фарби вечір в сутінках розлив..
То за обрій так сідало сонце,
Віщуючи добрий морозець.
Я сховалась в хату, за віконце,
Щоб за щічки не щипав вітрець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640421
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Лана Мащенко