Слухай, як час проходить крізь тебе.
Дні, мов краплини, всотує шкіра.
В очі лагідно падає небо.
Душа на глибинах така мінлива.
Пасмо займає багряний промінь.
Пестиш образ, неначе дитину,
Поки тебе не затопить повінь
Спогадів, що у руках як глина.
Ліпиш з них замки, які змітаєш.
Змиваєш берег душі сльозами.
І з нього паростком виростаєш,
Вкритий непомітними рубцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640423
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Night