(Присвячується одній скромній медсестричці)
Людські серця потрібно берегти,
Лише вони женуть по тілу кров.
Та завжди треба місце в них знайти –
Прийняти щоб від Господа любов.
Вона дається людям неспроста –
Нужденним щоб в біді допомагати.
Вчинила так і юна медсестра,
Щоб хворому надію жити дати.
У чоловіка серце підкачало –
Потрібно операцію робити.
В палату медсестричка завітала,
Взяла за руку, стала говорити:
«Пройде успішно Ваша операція,
Нічого не будете відчувати.
Але коли мине реанімація –
Ще шість годин прийдеться полежати.
Не можна рухатись і говорити,
І очі теж не треба відкривати.
Я буду біля Вас весь час сидіти,
І руку Вашу у руці своїй тримати.
Коли від страху заболить у скронях,
Беззахисність охопить враз –
Теплом зігріє Вас моя долоня,
Відчуєте – я поряд, біля Вас.»
Все було так, як медсестра сказала,
Коли відчув безпомічність сповна,
З усім цим світом лиш його єднала
Її долоня – рідна й дорога…
Так і Отець наш руку протягає,
Коли в біді нас огортає страх.
Його любов нам серце зігріває.
Прийміть її – покайтеся в гріхах…
01.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2016
автор: Finist