[img]http://club.foto.ru/gallery/images/photo/2008/02/11/1040526.jpg[/img]
Я знову вдаю, що тебе не існує
І якось помалу живу.
Збираю в букети траву -
Холодної ночі, хай перезимує
В теплі на осонні, хоч трохи зігріта.
Цілунком торкнись дощовим -
Своє не здається чужим.
Свічки догоряють, фокстрот "Ріо-Ріта"
Звучить до світанку і десь у мережі
Хтось слухає, каву п"ючи.
Самотньо, один уночі
Будує укотре піщанії вежі.
Я вигляд роблю, що забула навіки
Весела, грайлива... повір,
Душа - старовинний клавір,
А сльози давно уже вилились в ріки.
Чому мені сумно, кохання не знала?
Ще вчора, у Леті на дні,
Шукала тебе уві сні,
Та мабуть недовго, забувши, шукала...
Я знову вдаю, що тебе не існує
І якось помалу живу.
Сльота розірвала канву -
Мережкою пам"ять ночами гаптує.
02.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Ліна Ланська