Там за дуноном* світ пропадає,
там за межею сонце сідає.
І в надвечіря прийду
до храму, що зводили древні.
коло нього я залишусь
та із стінами знову зільюсь.
Світанок співанкою зустріну
і у колі закружляють безсмертні.
А як обернуся потім
на дуноні параднім оцім -
дивлюся, зірку несуть молоду
і друвіди і душі відверті.
"дунон" [b]-dunum,-dunon[/b] - з кельт. [b]Пагорб[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640633
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.02.2016
автор: Печерник