Не вибачить Господь дурних образ,
Що я - в разки намиста, як забрало,
Колись мені всього було замало,
Бажалось нездійсненного не раз.
Не вибачить Господь солодких снів,
Хмаринкою за Місяцем тужила.
Коротку зустріч серцем ворожила,
Минуле спопеляючи в огні.
Не вибачить Господь мені тебе,
Мої думки, без сумніву, гріховні,
Відпущенням зсередини і зовні.
Хіба майбутнє щось та й розгребе.
Не вибачить Господь? Нехай і так.
Молитимусь, шептатиму до скону
Твоє ім"я... як ту святу ікону,
У відчаї, обожнює жебрак.
02.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Ліна Ланська