1
Жіночі долі…
Скривджені, зомлілі.
Хоч зблизька подивись,
А хоч здаля.
О, як вони тобі колись боліли.
Нестерпно, гнівно!
Зараз теж болять.
Тебе нема,
А біль оцей зостався.
Чи зникне він?
О, Господи, коли?!
І Катерини, й наймички, Тарасе,
На Україні не перевелись.
Вже за вікном нове тисячоліття,
Вже пробуєм помацати зірки,
А в нас по селах,
Та ще надто влітку,
В тяжку роботу впряжені жінки.
Шматує долі їх не тільки бідність,
А ще й таке, як хміль чи наркота.
Краса линяє швидко і безслідно –
Не всіх. Та більшість скніє саме так.
Ти все це бачиш, дорогий Тарасе,
І сумовито згадуєш свій «Сон»,
Та є у тебе віра у запасі,
Що над землею нашою озон
Війне нарешті
Й гарним українкам
Щасливих літ зозуля накує.
Настане цінностей переоцінка.
Пора. Пора! Бо воля вже в нас є.
2
Ти добре знаєш:
Упродовж віків
Од України доля відверталась.
В ній милість не могла збороти гнів,
Бо ми самі себе не шанували.
У хворому якомусь напівсні
Напівжили, щедрот ждучи уявних,
Підтакували всім, хто поганяв нас,
Хоч мулило все дужче слово «Ні!»
І ось терпець урвався.
Допекло.
Твій заповіт,
Отой, що про кайдани,
Діждав пори своєї.
На майдані
У Києві пророцтво відбулось.
Там доля сум змахнула із чола,
З надією дивилась в наші очі
І ніжно в синьо-жовтий наш віночок
Жовтогарячу стрічку заплела.
3
Наш генію,
Душа твоя жива
Кривавиться і, мабуть, не спочине,
Аж поки справедлива булава
Не перехрестить долю України.
Ти, певно, бачив, -
Цвів у нас Майдан.
Достойно цвів.
Хлюпнув надію в душі,
Але вона не довго і не дуже
Росла.
Зате упевненіш бур’ян
Сідлав поля.
І розтікався морок
По всіх куточках.
І хто брат, хто ворог,
Не кожен зна.
Обіцянки-цяцянки,
Як патока, солодкі і густі,
Загойдують, неначе колисанки.
Хоча відомо – гори золоті
Пророчили лукаво нам не вперше.
І гірко, що не зайди, а свої
Збирають побрехеньок врожаї,
Там, на олімпах владних, передершись.
Не за народне благо.
Взаперті
В них ці думки,
А зверху показові.
Ще й брудно топчуться
По рідній мові.
Та все гребуть,
Забувши, що в житті,
Крім апетиту,
Має бути й совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Ніна Багата