Давно я віршів не писав, бо я немав чого писати, відколи тебе покохав, від тебе весь свій розум втратив... У світі его,безнадій, у світі зла, немає бога. Але ти там його знайшла, в куточку десь біля порога. Я зрозумів тільки одне, не треба квітів,ласки й трати, у світі є дорож за все кохана жінка , дітей мати. Нехай воркочуть люті пси, що треба "сповну" мить прожити, не треба слухать їх , не вір, бо щастя ловится не в житі. Цю мить прожити треба так, щоб соромно за нас не було. І свому роду передать яке коханням справжнім було. Не треба бігти за вином, за розкішшю і за попсами. Лиш тільк божественна любов, кохана жінка ,діти й мама...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2016
автор: leolapis