Стоїть купоросом віспований вершник,
Здійняв булаву, мов на захист Майдану.
Стоїть сивий воїн, іще незалежний,
Бо ще не затьмарені очі Богдана.
Бо ще йому м’язи тоді не скрутили
Лукаві лакеї старої повії,
Що землі збирала у скриню-могилу
І пазурі зроду точила на Київ.
Він знову на волі, під київським небом
І ляхи колишні потискують руку.
Для волі й братерства багато не треба.
Приборкати ту ненажерливу суку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640809
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: kanan