Ведусь, як вурдулак. Чи навіть гірше.
Перун метає блискавки-екстаз.
Пронизуючи душу, ваші вірші
І воскрешають й спалюють щораз.
А я до них заспрагло припадаю –
Прочанин до святого джерела…
І чітко бачу: то світлини раю,
То казани, рогатих і бедлам.
То Всесвіт Землю, як дитя, колише,
То в квітку закохалася бджола…
І магія нестримна ваших віршів –
Пругка опора для мого крила.
На віражах прозріння і покути,
На терезах тремких добра і зла
Не в силі ваших строф я оминути.
Я вип’ю їх. Запоєм.
Вурдулак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640844
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: stawitscky