Вже рік нема з нами Андрія, у ці дні сумно і гірко від втрати нашого, такого рідного, для багатьох мільйонів українців, і рідних і близьких, далеких і незнайомих, хто мав честь його знати і хто просто любив його талан. Він для нас був не тільки, як співак, чи зірка естради, а ще і кращим другом, вчителем, життєрадісним, надзвичайно талановитим хлопцем.
Вже рік, але ми і досі відмовляємося вірити в те, що його немає поруч з нами.
Він живе в наших серцях і спогадах.
Пробач Андрію, що не вберегли тебе.
***
Жену від себе сум і смуток,
А сльози йдуть самі з очей,
Від втрати у горлі наче згусток
Застиг в холоднім подиху ночей.
Вже рік тебе нема, але зігріє
Твоє тепло пісень, правдивих слів,
Нас всіх, наш Скрябин, брате, наш Андрію,
Пробач мій сумний хід віршів.
Ти завжди будеш в серці жити
І в пам’яті майбутніх поколінь.
Твої повчання, як творити,
І жити, вірити, любити,
Навіки з нами,
Все,
Тепер із миром ти спочинь.
І заповітом повертайся,
Як вільний птах в край рідної землі,
І з нами Андре заставайся,
Де люди всі, як кораблі.
Герої не вмирають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2016
автор: CONSTANTINOPOLIS