А я навчився слухати негоду,
Коли тьмяніє сонце в небесах,
В обдертому гіллі вітрисько стогне,
Зриваючи хиткий, й без того, дах.
Калюжі зашкарублі зжерли хвилі,
Скошлатилась кришталями земля,
І човгають просолені підошви,
Іржею білою вкриваючи взуття.
Все в цьому святі збочення мінливе,
Слова, надії, мрії, почуття,
Лиш зорі зостаються в небі світлі,
І ті у хмари вкутала зима.
Але все рівно в цьому є щось дивне,
Пожовкле світло сіють ліхтарі,
Ковтаючи остуджене повітря,
Додому поспішають дітлахи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640997
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: Сергій Ранковий