Нічого не помножиться на нуль
і на зеро ніщо не поділити,
і неповторне годі повторити…
Теорія! Аякже, –[i] карауль,
ори, пиши і матимеш на мито.[/i]
І сіємо, і мелемо одні.
І хазяями ходимо на ниву.
Махаємо ціпами цілі дні.
За жито, намолочене рідні,
отримуємо і [i]у хвіст, і в гриву[/i].
[i]І маємо, що маємо[/i] – зеро
за ініціативою, що всує,
або за математикою Фу́р’є –
на дрібноту поділене добро.
Зеро і О! – виписує перо,
яке, як день весни, літа годує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641016
Рубрика:
дата надходження 03.02.2016
автор: I.Teрен