Хтось дума, що її посаг –
Сльоза і біль, змаліла сила.
У неї погляд – в небеса.
Вона ще крила не зломила.
Хтось дума, час її пропав,
На друзки щастя розлетілось.
Лице не виїла ропа,
Упертість нікуди не ділась.
Хтось дума, сон – її уділ,
Реальність за хвоста не взяти.
Вона пихтітиме, мов віл,
Вона влаштує долі свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641050
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)