На столі холодна кава,
Я рахувала свої сльози,
А вона вірно чекала ,
Поки я згадувала ті грози.
За вікном злива холодна,
Яка вкриває душу мою ,
І не рятує книга жодна.
Я так кохаю останню музу свою!
Вона вічна та жива лише хвилини,
Муза , як та німецька кава,
Минуло лише три години,
І вона вмить холодною стала !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Orchidea