Коти, відомо, – індивідуали.
Поняття «зграя» - точно не про них.
Та ось проходжу мимо дивини –
У купку цілих семеро зібралось!
Так щільно і сумирно так сиділи –
Мов загубив хтось з хутра килимок!
Від несподіванки й мороз примовк.
Угледів – і тріщати розхотілось.
І що ж це діється? Секрет – простий:
Цивілізацію знайшли коти
В подобі кришки теплої від люка.
І заодно засвоюють науку:
Не самота врятовує, а – гурт,
Коли раптово насідають біди.
Ось, бач, і лапкам гарно, й бік сусіда
Такий доречний! – І вже менше скрут.
То хто б сюди прибитись не схотів?..
Не гріх би й нам повчитися в котів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2016
автор: Ніна Багата