Холодно і голодно мені...
Як подумаю про ті важкі роки,
Коли місця не було вже на землі,
Для страждальної солоної сльози.
Як отрута голод забирав
В свій полон наш український люд,
Ангел смерті душі вибирав,
Заважкий для нього цей був труд.
Холодно і голодно мені...
Як же ж важко думати про це,
Коли всі старі й малі,
Були мертві будучи живцем.
І нікому це не зрозуміти,
Наша доля врятувала нас,
І дай Боже, щоби наші діти
Не відчули той голодний час!
28.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641169
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Юлія Нова