Ми раби власної неволі,
ми полонені власних же думок.
до рабста привикаємо поволі,
не хочемо вирватись з кліток.
Ми прикрашаємо їх квітками,
обмотуємо намистом дріт,
дорогу свою стелимо гілками,
ховаючи в собі болючий гніт.
Ми створюємо ілюзію життя
прекрасного, веселого для всіх.
Викидуємо у чорний ящик каяття
і на обличчя одянаємо сміх.
Ми забуваємо, що воля несвята,
і молимось до неї,як до ікони,
та, згадавши, що вона проста,
скадаємо біля неї квіток бутони.
Ми не пам'ятаємо запах волі,
як вільно дихають квітки,
а почувши пророчі слова долі,
тікаємо у прекрашені клітки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641176
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Роксолана Хомин