Дзвонарю
Боязнь зароджена в згубному голоді,
Вщент замуровані вільні серця,
Страхи донині ховаються в молоді
Та й у нащадків не вмруть до кінця.
Вічно загнуздані, й запряжені в крахи,
Відгук минулого - щерба в нутрі,
У думах малюнки: оскалені жахи,
В пе̒лену плачемо злобній сестрі.
Нерви на шпулю мотають безбожники,
Краю не видно жаскім талану.
Гонять в злидні пустопорожники,
Ще й на народ виливають вину.
Знаємо ми, цей гармидер закінчиться,
Понаростали хоробрі сини,
Мрії, як сонця, у помислах світяться…
Вборонить Неньку, дзвонарю, дзвони!
04 лютого 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641247
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Микола Паламарчук