Ой, за лісом-лісочком
одягала осінь вишиту сорочку,
дубовим листям квітчалась,
бо зимонька вже наступала.
Візерунок сорочки з низинкою
світився чорно-жовтою красою:
колір осені Карпат у сорочці,
у кожному рядку і строчці.
Присідала осінь на ослінчик
і чекала сонячний промінчик,
щоб збиратися їй у дорогу,
бути наступного року вдома.
Навколо в осені падає сніг,
замітає суху траву і лист,
покриває лист сади й ліси,
та шепоче їм: “Спи-засни!”
Ліси під снігом стануть спати
і до весни їм слід відпочивати,
збирає осінь останнє листя,
зимі простори залишає чисті.
Фотографія із інтернету.
4.01.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641302
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 04.02.2016
автор: Светлана Борщ