На долю я не нарікаю,
Хоча вона в мене й важка,
Живу відкрито, не лукавлю,
Сповнена щирості й тепла.
Люблю й вирощую я квіти,
І на городі все роблю.
Відкрита людям йду по світу,
Й людей, і світ дуже люблю.
Вдивляюсь в звичне і цікаве,
Люблю читати "Кобзаря".
Приємлю сонце золотаве,
Воно і світить, й зігріва!
Шукаю стежечку до Бога,
Надіюсь й вірю, що знайду.
Хоч нелегка життя дорога,-
По ній я з гідністю іду...
Всього було в житті доволі:
Радість і пекло, біль і рай,-
Вчора і завтра, і сьогодні,-
Це ще життя мого не край...
Не все ще я в житті зробила,
Плани були у мене й є...
Хоч і малі вже в мене сили,
Не зупинить життя моє.
Допомогти дітям й онукам
Пізнати радощі буття,
Допоки серце моє стука,
Мрії ведуть у майбуття!
І для держави щось зробити,
Духовну ниву засівать...
Ще молодь можу я навчити
Правду і Віру зберігать!..
Я не марную свого часу,-
Пишу, читаю, щось роблю,
Можливо я роблю вже й мало,
Людей і світ я цей люблю!..
Оце таке я маю кредо,-
Не може буть життя пусте,
Жити й боротись завжди треба,
Важке це правило й просте!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641466
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.02.2016
автор: геометрія