Я повернуся юною весною,
Коли любов квітує на землі.
І поцілую диханням прибою
Вітрила твоїх білих кораблів.
Я повернуся теплою грозою.
На струнах березня ніжністю проллюсь.
Твій одяг змокне наскрізь під грозою,
Душа сп'яніє від вина жалю,
Як ти впізнаеш мої очі,
Відтінку неба кришталевих зим.
Як ти відчуеш мої теплі руки
Крізь мокрі краплі сірої грози.
Я повернуся музикою вітру
Вдихну життя в твої легені, знов.
Червоними трояндами зеніту
Запалить небеса, моя любов.
Я повернуся піснею, що вранці
Розквітне в ніжнім серці солов'я.
Пелюстки зронить білий цвіт акацій,
А губи - тихе й щире: я - твоя.
Я повернуся...
Світлим зорепадом
Над волошковим морем твоїх снів.
Вогнями зір, утішу вірно й радо
Думки твої гарячі і сумні.
Теплом, я повернуся, навесні
І розіллюсь квітучим ароматом,
Зберігши в серці мрії чарівні.
Ти, тільки, обіцяй мене чекати.
Не забувай тепла моїх долонь
Мелодію закоханого серця
До болю обпече його вогонь.
Й струна надії гірко обірветься.
Коли любов осяє все довкола,
Ти затамуєш дихання від подиву.
Я повернуся, навіть, якщо доля
Зірве останню квітку мого подиху.
М. Городовий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2016
автор: Алькор