Припадаю думками,
Припадаю губами
До тебе, мій воїне,
Любове моя ти земна.
Диханням,
Цілунком торкаюся шрамів,
Що зудять на тілі,
За що ця війна?!
Чи ми грішні вже тим,
Що не б’ємо поклонів
Перед тими,
Що хочуть у нас бачить рабів?!
Що стали на захист
Своїх же кордонів,
Що в душах наших
Дух волі іще не змілів?!
Хто ми, я запитую в Бога,
Де межі терпіння,
Що й в окопах солдат дістає?!
Чи то треба для цього
Якесь особливе везіння,
Щоби в розквіті бачити
Край свій, радіти - житіє?!
Ні, не в ранзі святих, певна,
Не святості прагнуть герої..,
А лиш гідними бути
Нащадками славних дідів.
Щоби злоба, захланність
Та здирство щезнули в апогеї,
Щоби гідності поклик
По здутих венах бурлив
І вогник праведного гніву,
Аж серце обпікав - не скнів - горів.
05.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2016
автор: Валентина Ланевич