Запах війни все гостріше пощипує ніздрі.
Мир не коштує сьогодні худого рубля.
«Ми розтікаємось краплями ртуті (то Іздрик
Вирік у вірші) …лягаєм «по мінних полях».
Треба би нам поведінки навчитись у звірів.
З’їв – і не хочу, не лізу на сечу чужу.
Але ж то важко, як змієм спокуса, - по мірі.
Ллємо у келих неситість, погорду, олжу.
Все ще можливо вагони війни зупинити.
Гальма натиснути – потяг в кювет не зійде –
Око гойдатиме влітку густі оксамити.
Все ще можливо – лиш зайве спустити в біде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641503
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)