Я вийшла йому назустріч,але його все не було.Стояла чекала,вірила,що він прийде.Він довго не з’являвся.Але я так легко не здалася.Я знала,що він мене не покине.Він довго напевно збирався з думками,перед тим,як побачитись зі мною.І все ж він набрався сміливості.»Ну нарешті.Я тебе зачекалася.Думала,що вже ніколи тебе не побачу».Він мовчав.А я все не могла надивитися на нього.Жодної миті не переставала ним захоплюватися.Він був для мене недосяжним ідеалом.»Місяцю мій коханий…що з тобою?Чому ти такий мовчазний».Я знала,що він нічого не скаже.Між нами була надто велика відстань,ми могли бачити одне одного лише здалеку.Але йому цього було мало,як і мені.Мені його так не вистачало.Він був зі мною,але надто далеко.Таким любим,таким недосяжним.Ми не могли бути разом і ми це знали.Ми обоє із різних світів.Такі далекі і смертельно близькі.Ми знали,що є один в одного,і що в любу хвилину можемо втратити свою половинку.Таку маленьку,але таку дорогу.Ми знали,що так не буде завжди.Що мені рано чи пізно набридне йти йому на зустріч,а він перестане зустрічати мене щоночі.Але ми обоє боялися це визнавати.Ми знали,що це колись станеться,але не хотіли знати конткретного місця і часу.Я так любила його сяйво,від якого могла осліпнути.Його чиста краса зводила мене з розуму.А його зірки подаровані мені,змушували мене радіти як дитина.Тільки з ним я була така недоторканна…невинна.Він завжди тримав мене на відстані,як в прямому так і в переносному значенні,не підпускав близько до себе.Напевно боявся.Але його страхи були марні.Я б ніколи йому не зашкодила,ніколи не завдала болю.Його яскрава сторона завжди веднілася мені…так манила до себе.Я не мала сили встояти.Його смішила моя безсилість.Я була для нього його слабинкою.Він так боявся,що хтось про мене дізнається.Він не любив свої слабкі сторони.Я його підвела.Я стала його слабкістю.Але завдяки мені він ставав сильнішим.Його сяйво ставало все яскравішим.Він боявся.Боявся,що я відкрию для себе його темну сторону.Ту,яку він ніколи нікому не показує.Ту,яка ховається за темними хмарами ночі.Яскраво сяє тільки одна сторона.»Не бійся…чуєш.Я не боюся твоїх темних закутків.Покажися мені цілком.Таким яким ти є.Без прикрас.І не бійся,що ти мене чимось злякаєш.»Він боїться відкритися мені.Але це не робить його боягузом.Він просто береже свій особистий простір.Він не впускає мене у свій світ.Він мусить знати,що я готова до всього.Готова чекати пів ночі,щоб на секунду його побачити.Я не боюся тієї темної сторони,якої ще ніхто не бачив.»Чуєш я не боюся.Я не боюся того,що ти від всіх приховуєш.Я прийму тебе і хорошим і поганим.Я не відвернусь від тебе,як це робили інші.Ти можеш мені довіритись.Може те,що тобі здається для тебе суцільною темрявою,для мене буде яскравим світлом.А що як твоя темна сторона яскравіша за ту хорошу,яку ти звик всім показувати.Може це зовсім непогане,як ти гадаєш,а набагато краще.Може твоя прихована тінь стане для мене другом.Може твої приховані страхи не такі вже й жахливі.Мій місяцю…не ховайся від мене…відкрийся мені…Дозволь мені очистити тебе.Звільнити від того тягару,який не дає тобі спокою.І навіть якщо твою темну сторону уже ніколи не змінити я прийму її.Змирюся.Не буду тобі про неї нагадувати.Ми обоє забудемо про те,що тебе так тривожить.І відпустимо,щоб вже ніколи про це не згадувати.Я готова розгледіти тебе з усіх сторін-з темної і світлої.Обіцяю щоночі виходити до тебе мій любий місяцю,щоб розгледіти тебе повністю,і знову захоплювтися тобою,як це робила раніше.А якщо ти думаєш,що я комусь розповім про твою темну сторону,ти дарма переживаєш.Я мовчатиму,бо я поважаю чужі таємниці.Я обіцяю надалі мовчати і далі тебе оберігати,як одна з твоїх небесних зірок.Та тільки я буду твоєю маленькою,непомітною,земною зіркою.Буду тебе возвеличувати і шаленіти від тебе.І мучитись від думки,що так і ніколи не доторкнусь до тебе,а тільки втрачатиму зір від твого сліпучого сяйва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2016
автор: Кларіс