Десь на засніженій платформі
Вагон цілує заметіль, -
Обійми тягне звідусіль,
У дикому втопити штормі.
А незакінчений, забутий,
В минуле незворотній шлях, -
Сріблястим маревом здаля,
Тепер негодою закутий.
Один-єдиний...сам, як палець.
Зелений ще торік, жупан
Давно в іржі - жебрак, не пан,
А сніг навколо, наче смалець.
Густий забився у щілини.
Вагон засмучений - борги!..
Всі відвернулися боги,
Чекає, - лічені хвилини
До страти, - гостряться мечі
У вогняних пекельних ямах.
Хто порятує нас із вами,
Як катом брат, - за дукачі?
05.02.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641531
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 05.02.2016
автор: Лина Лу