Як мало залишилось друзів,
Яким би я все-все на світі,
Багато лише боягузів,
Брехливі створіння всесвітні.
Що далі, їх менше і менше,
Життя їх відсіює навіть,
Сумує моє бідне серце,
Надійного друга править.
А скільки їх було в дитинстві!
Й гадалось, що це навіка,
Роки ті шалені й барвисті,
Летіли, як буйна ріка.
Летіли і друзів втрачали...
Життя закружляло моє,
Спочатку я не помічала,
Як туга по серцю снує.
А зараз ми тільки знайомі,
Дорослі, серйозні уже,
Розмови у нас телефонні,
Забули дитинство своє.
02.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641534
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Юлія Нова