Бреши мені до завтрашнього дня.
Збреши про нас... Збреши, що сильно любиш.
Я знаю все, та хай усмі́шка губи
Цілує аж до завтрашнього дня.
Повісь пальто... надворі зимно, сніжно.
Між нами теж давно живе зима.
Цілуєш так, здавалося б, і ніжно,
Та ніжності нема... давно нема.
Несказані слова топити в чаї,
Розмішуючи присмак бергамоту.
Я усміхалась, а в душі кричала...
Потихше ти... Він завтра на роботу.
З фіранок ранок дихає зимою.
Тебе нема... вже довго як нема.
Ти зник раптово - і тепер зима.
Я з вікон протяги затулюю собою.
І так перебираючи слова,
я ще жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2016
автор: Ворожеска