Я торкаюсь твоєї душі,
Я проводжу "по лінніях" долі.
Заважкі ці життя віражі,
Загодково говорять без мови.
Я торкаюсь до твоїх вен,
Ти співаєш неначе скрипка.
Ми нарешті один тандем,
Я твоє небо, а ти мої крила
Б'є нещадно час по обличчю,
Б'є по серцю рікою сліз.
Ти гори, як в останнє, зірко
- навіть в пеклі озонових дір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2016
автор: Кіра Рубінова