Замело сніжком долину –
По коліна глибина.
Ягідки горять калини –
Не обірвана вона.
Поряд гілочки ожини
Снігом вкутала зима…
Ані сліду, ні стежини
У долині цій нема.
Ось на кущик налетіли
Пишногруді снігурі,
І клювали, і галділи,
Поглядали, хто вгорі.
На самісінькім вершечку,
Мабуть, їхній командир:
Більший дзьоб і головешка…
Погляда сюди – туди.
Чинно слухає він звуки,
Наклювавшись досхочу.
Раптом глядь: два чорних круки
Узялися десь… Почув…
Груди вип’явши хутенько,
Засвистав, мов закричав…
Снігурі знялись дружненько
І скоріш… навтікача.
Лиш долина задзвеніла…
Ситець білий у крові,
А калина червоніла –
Гості ж прилетять нові…
2.12.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641677
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)