Не каюся, що я – із могікан,
але актор палаючого віку
дописую не п’єсу, не роман,
а реквієм людині-чоловіку.
Які бували лицарі-мужі!
Які були мелодії тривожні,
і як не добачали душу кожну!
Але і нині брати рубежі
без ризику і вироку не можна.
І як летять до вирію роки
від самого початку і до краю,
біля якого облизня піймаю…
Усе минуле кане у віки…
Але найцікавіші сторінки,
як дії п’єси, все перегортаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641754
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2016
автор: I.Teрен