Тихо - тихо...
Пташки б не сполохать.
Навіть хвиля в річці давно спить.
Пригорнись до мене, моя рибко.
Ясні зорі світять... Щастя мить.
Мерехтять у небі темно - синім.
Ллють проміння ясне в ліс, у гай.
Ти душі моїй даєш розраду,
зоре ясна.
Знай!
Доторкнусь до вуст твоїх медових.
Ти у рай казковий звеш мене.
В небі зорі, в річці зорі, в очах - зорі.
Ліс заснув, спить гай, і рибка не сплесне.
Все притихло. Злилось воєдино.
Ніжний щем... Це насолоди мить.
Зорі будуть з нами аж до ранку,
Місяць ясний в золотім серпанку.
Милуватись будем, як все спить.
Зацілую. Зацілую тебе!
Зірку, що ясніш за ту,
що світить з неба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2016
автор: Надія Башинська