Вони з'явились невідомо звідкіль,
Вони не творіння вибуху і не вищих сил.
Все, що в них є - літо і поїзди.
Вони моляться, щоби це не тривало завжди.
Вони живуть на грані смерті й життя,
Їх вуста ніколи не вимовляли слів каяття.
Вони пливуть у вирі буденності й не бачать країв.
Тут кожен святий набрався сповна гріхів.
І ось вони кажуть тобі: забий на свою мораль.
У нас кожен знає де відшукати грааль.
У нас кожен прагне досягнути мети.
Щоб спіткнутись- ,кажуть, - треба спочатку піти.
У нас діти на вулицях грають у Мир.
Через дим іноді ночами не видно зір.
У нас жінки на дорогах об'їзних,
Святіші від найвідоміших у світі святих.
Тут попи носять військову форму замість ряс.
Тут чути важке дихання обвуглених нічних трас.
Бездомні на вулицях танцюють повільний вальс.
Якщо ще не передумав, приєднуйся, друже,до нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641799
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2016
автор: Вікторія Іщук