Ну що, життя, чіпляюсь я до тебе?
І не відстану, поки ти ще є.
Позабираю все, що конче треба,
А поверну лиш те, що не моє.
Все заберу! Диктує право зрілість.
Кінець жадобі – пити мою кров.
Вже не бажаю, щоби свою милість
Мені дарило разом з тихим злом.
Я і без тебе злий на все у світі:
І що родився, що живу не так…
Дивися, стерво, там у передмісті
Вже «владний» знову преться вверх лайдак.
Віддай моє, зароблене, падлюко,
Байками ситий вщерть від Сень і Петь.
Осколки гідності я не збираю тупо,
Я їх відроджую тобі на смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641814
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.02.2016
автор: Г. Король