А за вікном весніє ранок,
Недільний спокій загляда у сон...
А мені сниться хата і мій ганок
І на столі букетик трави-сон
У хаті тихо, бо неділя -свято
Людям спочити днину цю дала
Як рідного для серця тут багато...
Стежина сну в дитинство повела
І я,мале, блукаю по кімнатах,
Знаходжу забавки дитинні уві сні,
Ось, досипають своє мама з татом,
Обніжені вуста їх і ясні
Я тихо прочиняю двері дальше,-
Тут мої діти додивляють сон,
Які усмішки чисті і без фальші
А поруч... знов букетик трави-сон
Які красиві, милі мої діти...
І я, дитя, вертаюся потрішки,
Заким прокинуться батьки,- щоб вспіти
Між них зігрітись в теплім ліжку
Татусь підхоплює на дужі свої руки
І підкидає вгору, сміючись,
Які ж солодкі ті дитинства звуки...
Я прокидаюсь, також сміючись...
А за вікном весніє ранок,
Недільний, у середині весни
Який же добрий снився сон над ранок...
Побудь в дитинстві, ще собі поспи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641962
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова