Ну все досить цих масок, ігор, ми живемо лиш раз, ти знаєш,
І життя неспокійна злива, знову краплі, а зонт в трамваї.
Часом треба промити тіло, не під душем в тісній квартирі,
І пройти не одну, дві милі, щоб в свідомості прояснилось.
Ми усі, як рослини в полі, пробиваємося до неба,
Одягаємось по моді і дітей ліпимо із себе.
Ми дурні та одноманітні, нині скажемо всім: "Щасливі"!
Ну а завтра у чорнім світлі купим в готів їхні картини.
Для балансу усе як треба і ще музики надодачу,
Набираємо без потреби й на смітник коли забагато.
Тому досить цих масок, ігор рай весь повністю стерто з карти,
Ми живемо в пустелі дірок та згорілих, зітлілих парків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2016
автор: Кіра Рубінова