За гріхи заплатила сповна,
Що було - віддала до останку.
І не знаю, чия тут вина,
Але знову не спиться до ранку...
Не тривожу чужі помилки,
Знову все розміняла на центи.
Вранці ж тихо стелю рушники
І свої розкидаю акценти...
Та немає куди вже іти,
До якого хилитися ганку.
Безнадійно чіпляюсь мети
Й помираю в примарних світанках...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641984
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Наташа Марос