Життя розклали на клiтиночки -
Хто пригорнув, хто - випхав на смiття,
Та, нiби крiзь малу шпариночку,
Розглядували - геть без каяття.
Чи плаха, а чи небеса - невIдомо,
Щемить у серцi - де ж те майбуття,
Що батькiвською ласкою омрiяне
Та вистраждане, аж до забуття!
Нема нi натяку, нi спомину
Про тi шпарини мiж замкiв
I вiдголоски руйнiвного гомону
Вiдрежисують карту снiв.
На ранок тi заплигнуть за вiконницi -
Та щоб їх ! Треба ж - в руки сон !
Вирує знову день прoмiнням сонячним
I вiтер з хмарами спiває в унicон.
15.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642006
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: сонеччко