Ти йдеш. Я спинити не в змозі
Ні тебе, ні цю кляту війну.
Перший день у журбі і тривозі.
Господи, переживу?
Ти посміхаєшся мужньо,
Жартуєш щось, я ж несповна…
Хоч думками тебе відпустила,
Але серце все не відпуска…
А очі?! Бездонно-блакитні…
Зустрітися б з вами ще раз,
І тієї довгожданої миті
Нове життя розпочати:
У спокої, мирі й любові,
Без жахливої стрічки новин,
Без невинно пролитої крові,
Без сліз матері й свіжих могил…
І хай в грудях забракне повітря,
Коли звістка про мир осяйне
Кожне серце, що надіється й вірить,
І для миру себе віддає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642095
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Марина Цуркан