Ось тобі ніж - обрізай мої крила!
Небо сміється з невдалих польотів.
Я падав на землю, мов кам'яна брила,
Я заздрив маршрутам сміливих пілотів.
Я був серед тих, хто хмарами дихав,
Хто їм про земне сповідався. І вітер
До себе згори їх тихесенько кликав,
Показував шлях, яким треба летіти.
І друзі охоче втікали у вирій,
А я ж бо латав розідрані крила.
Там їх колихали повітряні хвилі,
Свободою сповнені сині вітрила.
Я більше не можу! Ті крила обріжте!
Я може й не птах, хочу вільно ходити.
Летіть в своє небо, а ме́не облиште,
Людиною дайте спокійно пожити...
08.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642121
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Serg_maestro