Впливає у вікна схвильоване небом мовчання.
Німіє, не скрикне, замовкне і стихне усевладуще прощання.
Велика Ведмедиця дихає тихо, чарує задумливу синь.
Лийся, мій вечоре, линь.
Ця вулканічна лава -
Півсвідомості страва,
Виверги спраги, жаги -
Зір лоскітливий рій
Обтіка береги,
Кладе на ваги
Все,
Несе
Між постаментами мрій.
Не зникай, густій,
Ось ти ніжний який:
Вітер вечірній…
Подих спокійний мій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642142
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: yaguarondi