Просто любити цей день, що глядитьу віконце,
Дихати миром, коли не тріщить автомат.
Просто вбирати повітря і промені сонця,
Весну чекати і знати, розквітне ще сад.
Просто іти, розсікати вогонь і морози,
Віру затиснути міцно в жилавий кулак.
Це ж не навічно – шторми, буревії і грози.
Це для осмислення бутності - Всесвіту знак.
Просто іти і торкатися думанням неба.
Ми ж не для того лише, щоб служити землі –
Їсти і пити, і спати, неначе амеба.
Ми – то пливучі у Вічність вогні-кораблі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642189
Рубрика: Нарис
дата надходження 08.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)