Осiнь


Ховає    сонечко  у  скриню    вже  тепло,          
Згубила  Осiнь  свiй  лантух    з  туманами,
Лiси  забагрянiли,  а  село
Пiдмалювалось  теж  собi  рум’янами
А  у  гаях  сороча  трiскотня,
I  трави    на  стежини  похилились,
Бреде  вiтрисько  полем  навмання,
В  садах  медами    яблука  налились.
Вже  не  гудуть  над  квiтами  джмелi
I  надто  довго    дощик  розгостився,
Розвiшав  на    деревах  кришталi
I  хмарами  в  калюжах  простелився.
А  в  хатi  затишно  i  пахне  чебрецем,
Муркоче    котик  онде  на  ослонi
Вже  вечiр.    В  шибку  -мiсяць  каганцем,  
В  печi-  вогонь  в  шаленому  чарльзтонi.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2016
автор: Людмила Полiщук